Притча про перлину, яка вчить нас піклуватися про те, що ми маємо

Притча про те, що потрібно цінувати і берегти те прекрасне, що у тебе є, адже, як тільки ти перестаєш це помічати, воно зникає.

Одного разу на дні теплого моря великий і сильний чоловік знайшов Перлину. Це була дуже красива Перлина, перламутрова, рідкісного сіро-зелено-блакитного кольору. І дивно було те, що знайшов він її без особливих зусиль, просто пірнув і побачив її на дні. Може бути, просто час прийшов Перлині розкритися, а людині знайти її. Чоловік взяв дорогоцінну Перлину в руки, і на його долоні вона засвітилася ще й золотим сяйвом, тому що їй стало тепло.

Він приніс Перлину до себе в будинок і помістив її в красиву скриньку. Він був дуже гордий собою, він знайшов красиву Перлину, таких напевно ні у кого з його знайомих немає. Іноді він брав її в руки і зігрівав своїм диханням, тоді Перлина знову починала світитися тим незвичайним світлом, сяяти і світитися.

Час минав як завжди. Кожен день його завалювала якась метушня, знову ж робота. Він, звичайно, міг би викроїти кілька хвилин для своєї Перлини, але ж вона і так лежить в зручній коробочці, в теплій кімнаті, він створив їй хороші умови.

До того ж за нею зовсім не потрібно доглядати, вона просто лежить собі в скриньці, а коли захочеться можна її відкрити і подивитися чи показати своїм знайомим, згадуючи при цьому те літо і тепле море.

А Перлина спочатку весь час чекала, коли ж людина візьме її в руки і знову зігріє своїм теплим диханням. Потім вона уявила, як в цій занадто теплій кімнаті, в цій темній скриньці вона поступово перетвориться в Перлову пудру, і теж згадувала тепле море і те літо.

Якось увечері чоловік згадав, що у нього десь у скриньці є дорогоцінна Перлина. Скриньку він знайшов без праці, змахнув з неї пил і відкрив. Шкатулка була порожня.

– А де ж Перлина? – здивувався чоловік.

А вона покотилася і вже давно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *