Чому стало більше розлучень. Пояснює психолог Михайло Лабковський

Відомий психолог-практик зі стажем в 35 років Михайло Лабковський розповів, у чому секрет довгих і щасливих відносин!

Чому стало більше розлучень:

Почнемо з самого початку. Як вважаєте, яке майбутнє у шлюбу як інституту? Це не питання “як я вважаю”, а питання в тому, що відбувається. Ми бачимо, що більше 50% сімей розпадається. 54% дітей живуть без одного з батьків, як правило – без батька.

Це говорить про те, що в тому вигляді, в якому шлюб був задуманий, він розвалюється. Не так швидко, але кілька десятиліть потому шлюб буде іншим. На сьогоднішній день в Європі, наприклад, намагаються в шлюб не вступати. Тому що там дуже жорсткі закони при розлученні. У Франції, якщо жінка була одружена 10 років і не працювала, то і після розлучення чоловік повинен її довічно утримувати. Не аліменти якісь жалюгідні виплачувати, а підтримувати той рівень життя, який був у шлюбі.

Все це розуміють і намагаються зайвих рухів не робити. І вважають за краще жити так званим “цивільним” шлюбом, щоб не мати юридичних наслідків.

Тобто в майбутньому люди перестануть розписуватися, а будуть просто об’єднуватися? Тут справа не тільки в цьому. У багатьох країнах жінок значно більше, ніж чоловіків. І це проблема. Ісламські держави її вирішили – там є багатоженство. І на відміну від нашої країни, в який-небудь ісламській країні, якщо жінка не вийде заміж, у неї ніколи не буде інтиму взагалі. Вона все життя буде виховувати племінників і ходити за батьками, поки вони не помруть. Зрозуміло, що при таких перспективах захочеться бути і п’ятою дружиною. Але європейській частині світу це нецікаво, тому що тут інші умови.

Взагалі, якщо подивитися на історію людства, то легко побачити, що моногамний шлюб – це рідкість. Умовно кажучи, з 1000 варіантів шлюбу матріархат, патріархат, первісно-общинний лад і в усі наступні періоди – моногамних було штук 5. Решта – все полігамні. Моногамний шлюб, хоч і затримався на кілька тисяч років, але дає тріщину. Він завжди давав тріщину.

Чому стало більше розлучень? Все просто: розлучаються тому, що стали одружуватися по любові.

Треба розуміти, що шлюб – це релігійно-державний інститут, який до любові ніколи не мав ніякого відношення. Якби сучасні пари одружилися за тими критеріями, які були закладені в шлюб спочатку: збільшення громади, спільне ведення господарства, продовження роду – не було б стільки розлучень. Раніше в родині ніхто ніяких почуттів один від одного не очікував, а тепер, в першу чергу, люди орієнтуються на почуття.

І тут спливає наступний момент.

Запорука вічного кохання – це стабільна психіка. А людей зі стабільною психікою мало, тому і розлучень багато. Виходить, якщо жінка була тричі заміжня, то це означає, що у неї нестабільна психіка? Звісно. Різниця лише в тому, що одних беруть заміж, а інших не беруть. От і все.

А кого беруть, а кого ні?

Ось це – питання для цілої лекції. Але якщо коротко – краще бути самою собою, ні під кого не підлаштовуватися. Тоді у жінки більше шансів вийти заміж.

А що взагалі означає стабільна психіка? Як виглядає ця загадкова людина зі стабільною психікою?

Все просто. У людини зі стабільною психікою настрій і ставлення до життя не змінюється. Якщо сьогодні “люблю”, а завтра “не люблю”, або вранці “хочу розвестись з чоловіком, тому що набрид і розчарувалася”, а після обіду “обожнюю його” – це говорить про емоційну нестабільність.

У багатьох сім’ях після народження дитини про стабільність психіки і мови не йде: звичний уклад життя руйнується, всі в розгубленості. Чи є якийсь рецепт збереження родини в цей період? Так, періоди бувають різні і всяке буває. Буває, що у матері – післяпологова депресія, а батько, як виявилося, не готовий до дитини або вони обидва не готові до інших – дорослих стосунків.

Рецепт такий: якщо ви людину любите, але страждаєте від внутрішніх конфліктів, вам треба йти до психолога. А якщо не любите, розлучайтеся. Але в кожній родині буває важкий період, коли за образами і труднощами можна цю любов і не розгледіти. Наприклад, після народження дитини відносини зіпсувалися, а потім дитина підросла, і все знову стало на свої місця. І якщо у важкий період люди зопалу розійдуться, чи не буде це помилкою? Зазвичай так не буває. Якщо відносини псуються, то вони псуються. І дитина їх вже не змінить.

Любов або є, або її немає. Ви або відчуваєте до людини хоч що-небудь, або нічого не відчуваєте. Якщо відчуваєте, якщо є потреба зберегти сім’ю, навіть не стільки сім’ю, скільки любов, то заради цього варто щось робити. А якщо вже не відчуваєте нічого крім роздратування, то немає сенсу залишатися поруч.

Багато пар люблять один одного, але не можуть домовитися. Деякі пояснюють це тим, що “чоловіки – з Марса, жінки – з Венери”, тобто ми просто не можемо зрозуміти один одного, тому що мислимо по-різному.

Так, ми різні. Але треба мати на увазі, що біологічно, за своєю природою, люди “заточені” на те, щоб жити в парі, в сім’ї. Різницю в менталитетах природа врахувала.

І якщо люди один одного не розуміють, це не жіночий і чоловічий рівень нерозуміння. Це особистісний рівень нерозуміння.

Якщо партнери не можуть домовитися, значить він – не її чоловік, а вона – не його дружина. Шукайте того, з ким домовлятися можете.

Я вважаю, що прощати взагалі нікого не треба. Ми не в театрі. Йдеться про те, чи влаштовує вас це чи не влаштовує. Якщо не влаштовує, треба йти. Якщо влаштовує, мир вам та любов.

Як розлучення впливає на дитину? Ті, хто намагається зберегти сім’ю заради дітей, роблять добру справу?

Зберігати сім’ю заради дітей не треба. Інакше ти стаєш заручником у дітей, так і вішаєш на них додаткову відповідальність, яка їх не стосується. Для дитини розлучення – це травма. Але це звична травма. У сучасному суспільстві більше 50% дітей так живуть. Зрештою, проходження родових шляхів – теж травма. І якось люди з цим справляються.

Чи можна вберегти дитину від тих помилок у відносинах, які допустили батьки? Якось навчити його так не робити?

Спеціально цього не можна навчити. Діти сприймають приклад батьків і його повторюють. І виходить порочне коло. Подорослішавши, людина неусвідомлено почне відтворювати неправильну модель поведінки батьків.

Чому стало більше розлучень. Що робити?

Треба йти до психолога. Інших способів немає. Самим розірвати це коло, як правило, неможливо.

А що робити мамам, які народжують дитину для себе? Або розлучаються і живуть одні? Чи можуть вони бути щасливі і зробити щасливими своїх дітей?

Наявність “сімейного комплекту” і щастя – ніяк не пов’язані. Будь-яка мама, яка виховує дитину одна, може бути щаслива. І навпаки. Є ситуації, коли мамі важче з татом, ніж без нього. Сама наявність в сім’ї батька або матері ні про що не говорить.

У нас в країні багато сімей, коли тато формально є, але по факту – він на роботі і дітям уваги не приділяє взагалі. Що робити?

Вийшовши з пологового будинку, мама повинна покласти дитину батькові на руки і піти робити собі укладку.

Справа в тому, що треба з народження долучати тата до догляду за дитиною: гуляти, купати, міняти підгузки, вставати вночі. Тому що чим більше ви будете залишати дитину батькові, тим більше тато буде відчувати потребу в спілкуванні з дитиною. Але більшість мам цього не роблять, а беруть дитину на себе. В результаті батьки не спілкуються з дітьми до тих пір, поки ті не виростуть. Це проблема.

Існує багато суперечок про роль тата і мами у вихованні дітей. Дехто каже, що батьки – повністю взаємозамінні. Чи так це?
Всім новонародженим мама потрібна більше. А потім – потрібна модель стосунків у сім’ї і почуття захищеності. І тато грає свою важливу роль в цій історії.

Всі проблеми дорослого – наслідок дитячих проблем. До 5-6 років формується психіка дитини. І якщо є проблеми, це можна виправити.