Чому підлі люди щасливі, а хорошим не щастить

Добро має бути з кулаками?

Нас з дитинства вчать: не має значення, яку ми виберемо професію, байдуже, де ми будемо жити і з ким, головне, бути хорошою людиною. Гідним для того, щоб носити прізвище предків.

Хороший – це старанний, слухняний, правильний. Мухи не скривдить, бабусь через дорогу переведе, на роботі по головах не піде, а допоможе і підкаже. Якщо потрібно, останню сорочку з себе зніме і віддасть. Сам гинь, а товариша виручай. Так нас вчили.

Але чи то час зараз не тjq, чи люди інші. Але я з жахом уявляю, що скажу це своїм синам. Щоб товариша виручали, а про себе в останню чергу думали. Ні, так не годиться.

Якщо ти про себе не подумаєш, про тебе ніхто не подумає. Альтруїстом почесно бути, коли всs тили надійно прикриті. Але віддавати останнє – це дурість, а не доброта душевна.

Ось що говорив про хороших людей Еріх Марія Ремарк:

«Скромність і сумлінність винагороджуються тільки в романах. У житті ж подібні якості, поки вони комусь потрібні, використовуються до кінця, а потім на них просто плюють».

Ось ще в чому помилка. Нас вчать так: ти головне, віддавай всього себе і тобі обов’язково воздасться. Добром.

А потім раптом люди усвідомлюють, що ними користуються. Тоді вони величезним зусиллям волі розривають стосунки і вступають в інші. Але і інші люди ними користуються. Чому так?

Та тому, що відносини – це парне катання, підтримка, взаємний контакт, постійний. А не «я поклала до твоїх ніг все своє життя, а ти, будь добрий, поклади тепер до моїх своє».

Якщо людина не вміє зчитувати свою значимість для іншого, якщо людина глуха і сліпа емоційно, то вона завжди буде в позиції жертви. Його добро, яке він генерує в величезних кількостях, пропаде даром. Чи залишиться незатребуваним.

«Добро теж таїть в собі небезпеку. І руйнувань воно може принести більше, ніж простеньке зло».

Звідси висновок: не просять вас про жертви, про шляхетні вчинки, то стійте і не рипайтесь. Ваші благодійні справи не потрібні, не нав’язуйте. Тільки заважати будете під ногами. Благими намірами, як то кажуть, вимощена дорога в пекло.

«Багато людей добрі і чесні, поки їм погано живеться, і стають нестерпними, тільки-но їх становище поліпшиться».

Б’єте себе кулаком в груди і кричите, що ви хороша людина, але вам фатально не щастить? Ви просто погано себе знаєте. Життєвий шлях тернистий. Він і покаже, хто і що з себе представляє насправді.

Є і хороша новина, для тих, хто зневірився:

«Світ повний добрих людей, але помічаєш це, лише коли опиняєшся в біді. І це є свого роду компенсацією за важкі хвилини життя».

Ми чекаємо любові і поваги від тих, кому зробили багато хорошого. Але суть добра так не працює. Ви можете взагалі нічого не дочекатися і це абсолютно нормально.

Добро – це не реакція на чужі вчинки, які не валюта, якою ви зобов’язані розплачуватися з кимось, це свого роду душевна краса, естетика розуму, стиль життя. Неможливо бути з кимось хорошою людиною, а з кимось вести себе неналежним чином. Тут або так, або ніяк.

І ще: немає людей поганих і хороших, є обставини. Ну а якщо життя вас звело з істинним злом, то відійдіть, відстороніться, поки не просочилися його токсичними парами.

І все ж. Чому в нашому світі більше поганих людей, ніж хороших. І чому перші живуть легко і нічого не беруть близько до серця, а хорошим вічно не щастить?

Літературний критик і публіцист Віссаріон Бєлінський вважав так:

«Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони звертаються з порядними людьми як з мерзотниками, а порядні люди звертаються з мерзотниками як з порядними людьми».