10 речей, які зріла жінка не зробить

Напевно, в юності я прочитала багато книг про тяжке, жертовне кохання, тому довгий час моє кохання було саме таким, повним драм, сліз і прощань. Здавалося, якщо без них, то це не кохання зовсім, а так, несерйозні захоплення. На щастя я прозріла, а може, просто виросла або втомилася страждати. Тепер кохання для мене – це тиха радість. І жодних жертв.

Мені майже 42 і часом мені подобається бути цинічною. Говорити, що я не вірю в кохання, романтику, вічне щастя. З чоловіками я пряма як бамбук – без вагань повідомляю, що мені подобається, не подобається і в чому мої бажання. До біса посилаю, теж без вагань. Періодично я перевіряю себе, невже моє серце закам’яніло, а душа стиснулася? Адже раніше я могла цілодобово чекати однієї смс-ки, їхала кудись на край світу, якщо тільки він покликав, не замислюючись купувала дорогі подарунки, аби тільки зробити йому приємне, готувала сніданки та обіди зі страв, які, звичайно ж, полюбляв коханий чоловік, мучила подруг нескінченними «він сказав, до чого б це?».

Природно, під цим «він» ховалися різні чоловіки, когось я любила, з кимось жила, у когось була просто закохана, кимось захоплена без взаємності. Але почуття, які викликала чоловіча постать, були подібними – щоразу я була на багато чого готова заради кохання. Якщо зараз ця готовність пройшла, чи означає, що здатність любити теж?

В юності ми болісно шукаємо себе, в 18-25 років ми являємо собою лише сире «Щось». Як зрозуміти, що тобі подобається, де твої межі та хто взагалі ти є, не спробувавши різного досвіду? Тому в юності ми охоче кидаємося в будь-які експерименти – із зовнішністю, професією, сексом, любов’ю.

Після 25 якогось каркасу ми вже знаходимо – здобуті освіта, професійний досвід, набиті шишки з сексом і любов’ю. Ми вже не такі нестримні в експериментах, більш визначені у своїх цілях. Багато хто вже вийшов заміж і заводить дітей. Або починають будувати серйозні стосунки з перспективою цього. Ми вже щось розуміємо про життя, але ще мало розуміємо про себе. Плутаємо свої бажання із бажаннями суспільства. Любов підміняємо жертовністю. Нам здається, що чоловікові треба догоджати, інакше він образиться та піде.

Зрілість – це для мене вік справжньої зустрічі із собою. Після «сліпої» юності, молодості «заради когось», ми починаємо жити для себе та заради себе. Це не означає, що нам ніхто не потрібний. Ми стали успішними, егоїстичними, самодостатніми одинаками. Ні. Ми так само, як і в 20, хочемо кохання, хочемо тепла, хочемо стосунків. Просто ми розуміємо, що у здорових стосунках усе це обопільно. Чоловік або хоче того ж, або не затримується в нашому житті. Як казав Омар Хайям «Мені не потрібний той, кому не потрібний я».

Тому я більше:

1. Не чекаю на чоловічі дзвінки або повідомлення. Я або пишу сама, або видаляю контакти тих, хто не знаходить часу для короткої відповіді «вибач, сьогодні я зайнятий, наберу як звільнюсь».

2. Не ходжу на побачення, якщо їхнє місце та час мені незручні. Щоб зустріч була на радість, вона повинна бути зручною для обох. Якщо чоловік не цікавиться ні часом, ні бажанням, ні зручністю жінки, отже, він загалом не цікавиться жінкою. І такий чоловік мені не потрібний.

3. Не прощаю відсутність подарунків на мій день народження та інші важливі мені свята. Мені подобаються чоловіки, яким подобається витрачати гроші на жінку, яка їм подобається, тобто на мене. Фінансово скупі люди зазвичай скупі і в усьому іншому. Неуважність до дат, важливих для людини, це неуважність і до людини загалом. Тих, у кого ми закохані, хочеться балувати та радувати. Все, що важливо для нього, стає важливим і для нас. Якщо не важливо, чи шкода, чи забув – можеш забути і мій номер теж;

4. Не шукаю виправдань чоловічої неупорядкованості та неуспішності. Це не означає, що від чоловіка мені потрібні лише гроші. Але «з милим і курінь в радість» – точно не історія з життя зрілої жінки. Свої курені ми відбули в 20 і в 30 років, в 40 у нас вже є власноруч побудоване комфортне життя і немає виправдань;

5. Не мовчу про те, що мені не подобається. Звичайно, я не виношу чоловікові мозок нескінченними причіпками. Але є речі, про які інша людина не здогадується просто через те, що вона інша. Якщо я не люблю велику швидкість, вона мене лякає, то я не мовчу чи захоплено охаю, якщо чоловік розганяється до 120 км/год. Так само я не повідомляю роздратовано «куди ти розігнався, як ти їдеш», я спокійно говорю «не жени, будь ласка, я нервова і мені страшно».

6. Не боюся ставити будь-які питання. Також готова до відповідей сама. У молодості ми боїмося проясняти незрозуміле, тому що не хочемо злякати, напружити чи поранити чоловіка. Але саме ця непроясненість і створює потім рани в нас самих. Я більше не хочу ран, тож усе з’ясовую.

7. Не гладжу чоловічі сорочки. Я не люблю гладити. Мені і мої сорочки погладити важко. Я більше не роблю для чоловіка нічого, що важко мені самій. Якщо він любить мене – він погладить свою сорочку сам.

8. Не приймаю секс за кохання. Секс може бути пов’язаний із любов’ю, а може бути і не пов’язаний. Кохання для мене це погладити свою сорочку, помовчати зі мною вранці, тому що вранці я не люблю розмовляти, запам’ятати як звуть мого кота і скільки ложок цукру я кладу в каву, принести в травні букет свіжозрізаних, вологих від дощу півоній, прийти і мовчки полагодити кран.

9. Не ревную чоловіка до друзів чи роботи. Або до дітей від минулих стосунків. Якщо чоловік любить мене, то знаходить для мене час. Включає мене до свого щільного графіка нарад, поїздок, футболу з друзями або риболовлі з сином. Тому що я теж живу щільним, насиченим життям. Якщо ми обидва знаходимо час один для одного – отже, все ок, у нас є стосунки. Якщо час для стосунків знаходжу тільки я, а чоловік постійно зайнятий, значить і для стосунків мені потрібно пошукати когось іншого.

10. Не намагаюся виглядати краще заради чоловіка. Навпаки, при знайомстві я можу бути навіть гіршою, грубішою, цинічнішою, прямолінійнішою. Не соромлюсь розповідати про свої проблеми чи труднощі. Той, кому треба завжди заглянути глибше й надалі. Той кому, ні – пройде повз.

Мені майже 42 роки. І я бамбук. Прямий, міцний, гнучкий, невибагливий. Мене важко зламати, скривити чи викорчувати. Я загартувалась. Але я, як і раніше, хочу любити. Просто не готова йти на жертви задля цього. Кохання – це створення нового, а не жертви та руйнування.